Історія Даггерфоллу (ориг. A History of Daggerfall) — книга у грі The Elder Scrolls II: Daggerfall.
Текст
Для сучасного історика існує достатньо археологічних доказів, щоб вважати, що на території сучасного міста-держави Даггерфолл стояли різноманітні поселення принаймні вже тисячу років. Перше використання назви Даггерфолл для позначення відповідного регіону датується 246-им роком Першої Ери. Північна частина затоки Іліак (а з нею і фактично більша частина провінції Хай Рок) була завойована нордами, які принесли у цю місцину більш-менш розвинену цивілізацію. Одним із проявів цієї самої цивілізації був перепис населення — так звана Книга Життя. Ось щр записано на його 933-ій сторінці:
| “ | На північ від Високих Стрімчаків, на південь від боліт, на захід від пагорбів та на схід від моря лежить земля, що зветься Даггерфолл. Там живе 110 чоловіків, 93 жінки, 13 дітей молодше 8-ми років, 58 корів, 7 биків, 63 курки, 11 півнів, 38 свиней. | ” |
Зараз, майже через чотири тисячі років після цього перепису, ми бачимо, що ці двісті шістнадцять людей добряче помножилися. В останньому переписі населення, що був у 401 році 4 Ери, чисельність населення міста становить 110 000 людей. Завжди важко вказати точне число, але все одно столичне місто Даггерфолл перевищює своїх суперників, Сентінель та Вейрест.
Досить послідовою, якщо не корисною розвагою для вчених-істориків є встановлення походження власних імен. Згідно з однієї із версій, назва "Даггерфолл" походить від ножа одного з перших місцевих вождів, який кинув його, щоб позначити кордон своїх територій. Хоча, інші версії також мають право на життя.
Один із записів про Даггерфолл у Книзі Життя підтверджує одну з версій, чому цей регіон є таким благополучним. Колись, місцеві займалися по більшості риболовством у водах затоки Іліак. Але, із часом вони почали помічати, що земля тут досить багата для вирощування худоби. Це допомогло місцевим закріпитися на цій нестабльній землі.
Даггерфолл розквіт за часів окупації Скайрімом. Коли у 369 році 1 Ери під час Дикого Гону був вбитий Верховний Король Скайріму Борґас Вінтерхольдській та почалася Війна Престолонаслідництва, Скайрім послабився, втративши більшу частину своїх володінь у Хай Році та Морровінді. Затока Іліак стала стратегічно важливою, тому Даггерфолл почав нарощувати свій військовий потенціал.
Молода держава мала багато можливостей для навчення та посилення війська та флоту за часів конфлікту між кланом Діренні та прибічниками Алесіанських Реформ. Діренні були справжніми бретонами, а бретони ніколи не наділяли релігію надмірною увагою. Даггерфолл став другорядною базою для Діренні та їх союзників. Равен Діренні, чародійка, чия магія забезпечила остаточну перемогу над алессіанцями у битві на Гленумбрійських Угіддях, була однією із найдавніших володарів замку Даггерфолл.
Протягом століть, що минули, Діренні почали уходити у забуття, у тей час, як Даггерфолл сильнішав. У 1 Е 609 році король Тагор з Даггерфоллу розгромив війська Гленпойнту, що зробило його державу наймогутнішою та найвпливовішою у всьому південному Хай Році. Цю позицію Даггерфолл намагається зберігти до сих пір.
За іронією долі, ще один успішний військовий досвід через 370 років завершив монополію Даггерфоллу на торгівлі у затоці: зусиллями армій Даггерфоллу, Сентінелю, а також нині не існуючого Ордену Діагни була знищена ороча столиця Орсініум. Вигнання орків із піденно-східної частини Хай Року зробило річковий маршрут до затоки більш доступним. Крихітне село Вейрест виросло як квітка, що не боїться коси. Через двадцять років торгівельний прибуток міста зрівнявся із даггерфолльським. За сорок років, Вейрест став центром торгівлі затокою Іліак. Через сто двадцять років, місто стало Королівством Вейрест.
Королівство Сентінель, у свою чергу, не могло тягатися із Вейрестом у часи Першої Ери. Редгарди були воїнами, що пішли шляхами купців, а їх земля була досить ворожою, щоб забезпечити приріст свого населення. Дійсно кількість населення у всіх регіонах затоки Іліак у Першій Ері зменшилось вдвічі, спочатку через Зрассіанську чуму, потім через Війну за Справедливість, а зрештою — через вторгення акавірі. Якщо б Даггерфолл провів своє перше тисячоліття, готуючись до війн наступного, то дійсно можна стверджувати, що затока Іліак зараз могла б бути акавірською.
Друга Ера, як і друга частина Першої — це гобелен війн, повстань та страждань. Даггерфолл, Сентінель та Вейрест продовжували закріплювати свої економічні та військові позиції у затоці. У той час, як про Даггерфолл та Вейрест говорили як про великі торгівельні центри, про Даггерфолл та Сентінель говорили як про велику військову міць.
Затока Іліак продовжує займає важливе місце у імперському уряді Третьої Ери. Іноді союзники (хоча об'єднана армія опозиції до Каморана Узурпатора у 3-ому столітті Третьої Ери є помітним виключенням), але не завжди вороги, Даггерфолл, Сентінель та Вейрест витримали бурю суперечок, чуми, голоду та моровиць. Нещодавня Бетонська війна була типовою для війн затоки Іліак: щира, лякуючи жорстока та мирно вирішена.