Стародавні сувої українською

READ MORE

Стародавні сувої українською
Register
Advertisement

Атмора (ориг. "Atmora"); що на мові ельнофеїв означає «Старезний ліс») — материк на північ від Тамріелю, зараз покинутий, а в давнину населений людьми. Традиційно вважається, що саме звідти перші люди прийшли на Тамріель. Назва походить від спотвореної альдмерської назви «Альтмора». Так називалися найпівнічніші землі, заселені мерами. Стародавні норди називали Атмору «землею правди». Цей материк є батьківщиною для недичних народів, які були предками сучасних імперців, нордів та бретонів.

Географія[]

У «Піснях повернення», що оповідають про Ісґрамора та його Побратимів, Атмора постійно згадується з епітетом «зелена» або «вічнозелена». Проте опис цієї землі, як пише «Путівник», «радикально змінився за всі ці роки, змушуючи багатьох уявляти постійно вмираючу, замерзлу землю. Сучасні експедиції в Атмору описують її як місце вічної зими, з мінімальними ознаками життя і повною відсутністю людських поселень. Безсумнівно, що населення, якому не вдалося втекти на Тамріель, загинуло багато століть тому назад через погіршення кліматичних умов. Очевидно, Атмора і до настання льодовикового періоду була не найгостиннішим місцем. Ранні недійські народності, котрі прибували з Атмори, були мисливцями без знання про сільське господарство.


Релігія[]

Для вивчення релігії Атмори головне джерело — праця Торхальда Бйоріка «Війна драконів».

«У Меретичну Еру, коли Ісґрамор вперше ступив на землю Тамріелю, його люди принесли із собою віру, що вшановувала богів-тварин. Багато вчених вважають, що ці первісні люди насправді вшановували відомих нам божеств, лише у формі тотемних тварин. Вони боготворили яструба, змію, метелика, сову, кита, ведмедя, вовка, лиса та дракона. Час від часу ці кам'яні тотеми, на сьогодні зламані, попадаються у найвіддаленіших куточках Скайріму».

Навіть на найстаріших барельєфах у Скайрімі зображення бога у вигляді тотемної тварини завжди дублюється антропоморфним зображенням того ж бога. Невідомо, чи ця новація з'явилася на Тамріелі, або ж таке двоїсте зображення богів — традиція атморців. Бо є можливість того, що на Атморі поклонялися богам лише у формі тварин, зовсім не антропоморфним.

«Головним серед усіх тварин був дракон… Дракони радо прийняли на себе роль людських богів-королів. Врешті-решт, чи не були вони створені за подобою самого Акатоша. Чи не перевершували вони у всіх відношеннях натовпи маленьких м'якотілих істот, котрі їм вклонялися? Для драконів влада рівнялась правді. У них була влада, а значить правда на їхньому боці. Дракони надали драконячим жерцям невелику частину своєї влади в обмін на абсолютну покору. Драконячі жерці, у свою чергу, правили людьми нарівні з королями. Драконам, зрозуміло, не було діла до того, щоб особисто владарювати».

Особливу цікавість становить наступний уривок: «На давній мові нордів його (дракона) називали „дра-гкон“. Іноді також використовувався термін „дов-ра“, та з якої мови він походить та яка його етимологія — невідомо. Нікому не було дозволено промовляти ці імена, окрім драконячих жерців». Стає зрозуміло, що в Атморі все-таки існувала письменність, та це було письмо не нордської мови, а письмо іншої мови — мови драконів. Це була таємна мова, доступна лише для жерців і призначалася для священних цілей. Ісґрамор був творцем письма «для мирян». Дослідження та переклади багаточисельних написів на мові драконів можливо знайти у праці Хели Тричі досвідченої «Мова Дракона: більше не міф».

У своїй роботі Бйорік також згадує «великі храми», що споруджувались культом дракона. У цьому контексті необхідно згадати Лабіринтіан.

«Колись ці похмурі, зловісні руїни служили храмом, в якому поклонялися драконам. Поступово довкола храму виникло велике місто, назване Бром'юнар. Деякі дослідники вважають, що Бром'юнар був столицею Скайріму за часів найвищого розквіту Культу дракона. До нас дійшло дуже мало записів тієї епохи, щоб підтвердити або спростувати це твердження, але точно відомо, що верховні жерці Культу збиралися в Лабіринтіані, щоб обговорити ключові питання правління. Проте із занепадом Культу дракона Бромьунар був покинутий».
― З книги «Малий лабіринт»

У Бром'юнарі зберігся жертовник дев'яти з Верховних Жерців Культу дракона. Можна лише припускати, чи повторювала організація Культу дракона зразки культу на Атморі, або ж виникла вже у Скайрімі.

Історія[]

Немає остаточної думки, щодо появи та й взагалі існування цього континенту. Одні вважають, що Атмора — це частина Тамріелю, що відділилася внаслідок війни ельнофеїв. Один альдмерський міф говорить про те, що Аурі-Ель, перш ніж піднятися на небо, створив одне з перших ельфійських царств — «Атмору». Проте за допомогою Шора та інших вищих сутностей, люди зрештою повалили ельфів і сказали, що віднині це їхня земля. Відтоді у нордів склалася традиція, що зобов'язувала хлопчину, що досяг повноліття, в той час, коли Кін дихала на Горлянку світу, мігрувати на північ — в Атмору.

Ера Розквіту[]

У легендах можна знайти декілька свідоцтв про те, що колись Атмора була населена і альдмерами. Так, альдмерська легенда «Серце світу», викладена у книзі «Мономіф», оповідає про те, що «Аурі-Ель не може врятувати Альтмору (Старезний ліс) і той захоплюють люди».

Брат Міхаель Каркуксор у своїй роботі про «Різновиди віри в Імперії» відносить початок шанування нордами Оркея, запозиченого бога, до «часів владарювання альдмерів в Атморі». Проте, свідоцтв настільки мало, що практично нічого не можна сказати про атморських мерів. За легендою Оркей практично переконав нордів стати ельфами, і через деякий час норди стали жити по 6 років. Але Шор позбавив їх від прокльону. Треба відзначити, що норди не вважають себе корінними жителями Атмори. У першому виданні «Путівника» повідомляється, що за нордськими легендами, люди були створені на Тамріелі, у Скайрімі, на Горлянці світу. Це ж підтверджується і археологічними знахідками, що свідчать про те, що люди вже жили на Тамріелі до моменту повернення атморців. Проте, прихід людей на Атмору стався, судячи з усього, ще в Еру Світанку. Чи були знищені мери Атмори відразу і повністю, або дві раси співіснували деякий час — невідомо.

Меретична Ера[]

Про історію Атмори у ранню і середню Меретичну Еру не відомо практично нічого. У пізню Меретичну Еру починається переселення атморців на Тамріель. За найбільш поширеною версією, всі люди Тамріеля, за виключенням редгардів, походять від переселенців з Атмори, першими з яких були Ісґрамор, його сім'я і побратими. У третьому виданні «Путівника» читаємо: «Це було не одиничне вторгнення, а ціла серія, що тривала впродовж сотень років, і що породила всілякі недійські культури, причому, новоприбулі жителі Атмори вступали у сутички з поколіннями, що вже влаштувалися в цих місцях».

Культурний та релігійний спадок Атмори у Скайримі[]

Атморанський Культ дракона не прижився на Тамріелі. Знову звернемось до Торхальда Бйоріка:

«В Атморі, звідки прийшов Ісґрамор зі своїми людьми, жерці драконів збирали данину, встановлювали закони і визначали засади життя, завдяки чому між драконами і людьми зберігався мир. У Тамріелі вони стали куди менш милостиві. Невідомо, що стало причиною — владолюбний жрець, хтось із драконів, або ж ряд слабких королів. Як би там не було, жерці драконів стали правити залізною рукою, прирівнявши інше населення практично до рівня рабів.

Коли народ піднявся на повстання, жерці драконів відповіли репресіями. А як жерці драконів вже не змогли збирати данину і контролювати народні маси, дракони відреагували швидко і жорстоко. Так почалася Війна драконів.

Спочатку люди гинули тисячами. У древніх текстах говориться, що декілька драконів встали на сторону людей. Невідомо, чому вони так вчинили. Жерці Дев'яти Божеств ствержують, що сам Акатош втрутився в те, що відбувалось. Ці дракони навчили людей магії, за допомогою якої ті змогли дати відсіч в нерівній сутичці. Положення стало змінюватись, і дракони теж почали гинути.

Війна була довгою і кровопролитною. Драконячих жерців повалили, а самі дракони зазнали масового винищення. Дракони, що вціліли, пустилися в перегони і вибрали життя вигнанців далеко від людей».

Advertisement