Замкнена кімната (ориг. The Locked Room) — підручник у декількох іграх серії The Elder Scrolls.
Локації[]
В The Elder Scrolls III: Morrowind[]
- Ґнізіс, казарми;
- Хлормарен, Фортеця, Верхній рівень;
- Зайнсіпілу;
В The Elder Scrolls IV: Oblivion[]
- Анвіл, Печера контрабандистів;
В The Elder Scrolls V: Skyrim[]
- Альфтанд, зона «Альфтанд — Аніматорія» у замкнених ґратах скарбниці, поруч зі скелетом;
- В центрі Медової печери, на тілі мертвого бандита;
- У печері Кронванґр — у дерев'яній будівлі в таємному лігві вампірів в першій частині локації. Книга лежить на столі з людськими рештками.
- Морфал, Зал Високого Місяця — в кімнаті на верхньому поверсі, розташованої праворуч від входу, на верхній полиці стелажу.
- Похоронний курган драугра — невідмічена локація, північніше міста Морфал.
Текст[]
Автор: Порберт Літтамлі
Яна була саме такою ученицею, яких терпіти не міг вчитель Арткаму: професіонал-аматор. Йому подобались усі злочинні таланти, якими були його звичайні учні в фортеці: від звичайного грабіжника до витончених шантажистів, молодіж, що бажала просунутися у кар’єрі, навчившись мистецтву злому замків. Вони завжди шукали легких шляхів, простих рішень, але деяких, на зразок Яни, цікавили виключення, можливості, екзотика. І прагматикам, таким як Арткаму, вони дуже докучали.
Редгардка годинами просиджувала перед замком, тицяючи в нього відмичками і дротиками, граючи з ключовими штирьками, вивчаючи корпус, немовби зачарована, а такої поведінки не може дозволити собі жоден злодій. Її товариші вже давно відімкнули свої випробовувальні замки й продовжували заняття, а Яна все ще грала зі своїми. Те, що їй завжди вдавалося відкрити замок, незалежно від його складності, дратувало Арткаму ще сильніше.
— Ти занадто все ускладнюєш, — ревів він, надираючи їй вуха. — Потрібно не тільки знати як, але й володіти необхідною швидкістю. Впевнений, навіть якби я прямо у тебе перед очима засунув ключ у замкову щілину, ти й тоді цілий вік поралася, перед тим як повернути його.
Яна філософськи переносила лайку Арткаму. В будь-якому випадку, вона заплатила йому наперед. Звичайно, швидкість необхідна зломщику, коли навколо ходять патрулі міської варти, але Яна розуміла, що це їй не знадобиться. Їй були потрібні тільки знання.
Арткаму робив усе що міг, намагаючись поквапити Яну. А вона ніби отримувала задоволення від лайки і побоїв вчителя й проводила усе більше і більше часу у кожного замку, вивчаючи особливості механізму. Нарешті, Арткаму втратив терпіння. Одного разу, коли Яна била байдики за самим звичайним замком, він схопив її за вухо і потягнув у кімнату в дальньому кутку фортеці, куди заборонялося входити учням.
Кімната була зовсім пустою, якщо не враховувати великого ящика посередині. Не було ні вікон, ні дверей, за виключенням тієї, через яку вони увійшли. Арткаму жбурнув ученицю до ящика і закрив за нею двері. Почулося явне клацання замку.
— Це випробовування для моїх найкращих учнів, — розсміявся він за дверима. — Подивимося, чи зможеш ти вибратися.
Яна посміхнулася, й почала за звичкою розминати замок, збираючи інформацію. Через декілька хвилин, вона знову почула голос Арткаму.
— Мені потрібно сказати тобі, що це випробовування на швидкість. Бачиш той ящик? Там сидить древній вампір, зачинений там уже багато місяців. Він жахливо зголоднів. Через декілька хвилин сонце повністю сховається, і якщо ти не відкриєш двері, від тебе залишиться тільки знекровлений кістяк.
Яна поміркувала трохи, жартує він чи ні. Вона знала, що Арткаму був злою, жахливою людиною, але щоб спромогтись на вбивство своєї учениці задля її навчання? Коли вона почула шерех у ящику, її покинули усі сумніви. Забувши про свої звичайні дослідження, вона встромила дротик у замок, штовхнула шпиньки до пластинки та відкрила двері.
Арткаму стояв далі у проході і жорстоко сміявся: “Що ж, нарешті ти зрозуміла значимість швидкої роботи.”
Яна втекла з фортеці Арткаму, здержуючи сльози. Він був впевнений, що вона ніколи не повернеться, щоб продовжити навчання, але подумав, що все ж дав їй цінний урок. Коли зранку вона все ж повернулася, Арткаму не висловив подив, але всередині він просто кипів.
— Я скоро піду, — тихо пояснила вона. — Але я розробила новий тип замку, і мені би хотілося взнати, що ви про нього думаєте.
Арткаму знизав плечима і попросив її показати свій виріб.
— Мені би хотілося використати кімнату вампіра й встановити замок там. Гадаю, мені краще продемонструвати його дію.
Арткаму сумнівався у тому, але думка про те, що набридлива дівчинка нарешті піде, привела його у чудовий настрій. Він погодився пустити її у кімнату. Від ранку й майже до самого вечора, вона працювала поряд з дрімаючим вампіром, знімаючи старий замок та встановлюючи свій. Нарешті, вона запросила вчителя подивитися.
Він поглядом знавця оглянув замок і не знайшов нічого особливого.
— Це перший та єдиний замок, що не піддається злому, — пояснила Яна. — Його можливо відкрити тільки коли у вас є ключ.
Арткаму розсміявся і дозволив Яні закрити двері й зачинити його у кімнаті. Двері кланцнули і він почав роботу. З тривогою він відмітив, що замок виявився набагато складнішим, ніж він думав. Він використав усі свої методи й виявив, що йому доведеться скористатися технікою його ненависної учениці — старанно та уважно досліджувати.
— Мені пора, — сказала Яна через двері. — Я приведу у фортецю міську варту. Я знаю, що це проти правил, але, гадаю, в інтересах жителів буде позбавити їх від голодного вампіра. Вже темніє, і, хоча ви не можете відчинити двері, напевно вампір виявиться менш гордим і скористається ключем. Пам’ятаєте, ви сказали мені: “Якщо би я прямо перед твоїми очима засунув ключ у замкову щілину, ти й тоді цілий вік поралася, перед тим як повернути його?”
— Постій! — заволав Арткаму. — Я використаю ключ! Де він? Ти не дала його мені!.
Але відповіді не було, тільки звук кроків у проході за дверима. Арткаму старанніше зайнявся замком, але його руки тряслися від страху. Без вікон було неможливо дізнатися час. Пройшли хвилини… чи години? Він був впевнений, що древній вампір це знає.
Інструменти не витримали різких рухів Арткаму. Дротик зламався у замковій щілині. Як в учня. Арткаму кричав і бив у двері, але знав, що ніхто не почує. Коли він зітхнув глибше, щоб знову закричати, він почув, як зі скрипом відкривається ящик.
Вампір оглянув вчителя божевільними, голодними очима і накинувся на нього. Перед смертю Арткаму побачив, що на шию вампіра, коли кровосос спав, повісили ланцюжок з ключем.
Примітки[]
- Ця книга зустрічається в The Elder Scrolls Online, але поділеною на два томи.
- Книга може бути нагородою (з усіх можливих підручників) за виконання квесту доповнення The Elder Scrolls IV: Shivering Isles «Все на своїх місцях».