Путівник по Анвілу (ориг. Guide to Anvil) — книга у грі The Elder Scrolls IV: Oblivion.
Опис[]
Це одна з восьми книг, що складають серію робіт Алессії Оттус, яка має на меті познайомити читача з містами Сироділу. Однак погляд автора досить суб'єктивний і відображає точку зору представника обмеженого громадського класу багатих, зарозумілих і схильних до обскурантизму громадян Імперії.
Це — одна з найпоширеніших книг, зустрічається повсюди.
Текст[]
Автор: Алессія Оттус
Столиця графства Анвіл розташована на березі моря, і на перший погляд може здатися пречудовим місцем в Тамріелі. Але варто придивитися, і в очі впадатимуть не найприємніші деталі. Вид на море чарівний, але варто вам вийти за межі міста і відправитися в порт, як ви побачите напівзруйновані халупи і брудні вулиці, по яких бродять не менш брудні моряки, жебраки та інші темні особистості. У той же час замок Анвіла тримається в ідеальному порядку і чистоті; деякі будинки в місті також дуже милі, хоч і майже закинуті або напівзруйновані. На багатьох будинках облупилася фарба і продірявилися дахи, а вулиці повні сновид і п'яничок.
Замок Анвілу
Анвілом править графиня Міллона Умбранокс. Її чоловік, Корвус Умбранокс, пропав багато років тому, і багато хто схильний вважати, що це на краще, оскільки його високість був вельми легковажною і розпущеною людиною, часто опинявся в центрі скандалів. Графиня ж доброчесна і побожна, і ніхто з її підданих не може поскаржитися на неї. Якби вона ще наказала сторожі викинути з міста всіх моряків, п'яничок, жебраків і злодіїв, Анвіл міг би стати досить привабливим місцем для життя.
Райони Анвілу
Ось п'ять районів Анвіла. Замок Анвіла знаходиться за межами міста на острові посеред гавані; дістатися до нього можна по мосту, вийшовши через ворота біля каплиці. Саме ж місто розділене на три райони: район каплиці на сході, західний район і район гільдій, розташований між ними. Портовий район розташований за південними стінами міста, і з'єднується зі ними воротами західного району.
Район каплиці
Гарнішої каплиці годі й шукати в усьому Сироділі. Затишний сад для медитацій з прекрасною статуєю Дібелли розбитий між каплицею і міською стіною, а перед каплицею знаходиться сад для прогулянок з галереєю, в якій можна сховатися від дощу. На жаль, жителі Анвілу мало цінують цю красу, і їх рідко можна застати за поклонінням богині любові. Мені складно судити, чи є це виною настоятельки — дурної і самовдоволеної жінки — або графині, що не прагне надихнути своїх підданих власним прикладом.
Район гільдій
Це квітуча частина міста; потрапити сюди можна через Головні, або Північні ворота. Тут самі потворні будинки Анвілу стоять поруч з найкрасивішими. Будівлі гільдій містяться в чистоті і порядку, а самі гільдії за мірками Сироділу дуже активні і заповзятливі. Глава Гільдії магів, Карахіл, — всесвітньо відома вчена і грізний ворог некромантії та чорної магії. Члени місцевої Гільдії бійців вмілі і дисципліновані, і на відміну від багатьох своїх колег з інших міст, більшу частину часу проводять не в шинках, а на тренуваннях. Враження від району псують жахливі руїни занедбаного будинку, розташованого прямо поруч з Гільдією магів.
Західний район
Це житловий район Анвілу. Хоча, побачивши, в якому стані городяни тримають свої будинки, важко назвати його «житловим». Люди Анвілу неохайні та нудні, за винятком, звичайно, знаменитої письменниці — аргоніанки Куілл-Вів, яка склала безліч позбавлених смаку книжок про життя злочинців і простолюдинів. Багато хто вважає, що аргоніани — поголовно безбожники, брехуни і нікчеми, що вони ненабагато кращі за диких звірів, і заповзятлива письменниця є чудовою ілюстрацією цієї поширеної думки.
Портовий район
Якщо зможете витримати сморід гнилої риби, змішаний із запахом тухлої води, то вашому погляду постане найзвичайнісінький док з хиткою пристанню і старими складами, якому вже років сто як не завадить капітальний ремонт. Ледачі простолюдини збираються тут, щоб погрітися на сонечку, попліткувати, поговорити або подумати, де б вкрасти золота, щоб тут же спустити його на дешеву випивку. Добра жінка Мірабель Моне тримає тут будинок для безпритульних моряків, хоча з жалем я змушена зауважити, що її м'якосердя і благодійність заохочують неробство і пияцтво. Їй слід було б змусити всіх цих нероб знайти роботу і приділяти належну увагу поклонінню Дев'яти божествам. Єдине, заради чого варто заглянути в портовий район — це вельми симпатичний маяк, з майданчику якого відкривається чудовий вид на гавань, море і місто.