Немає опису редагування Мітка: sourceedit |
Agnir (Message Wall | внесок) Немає опису редагування Мітка: rte-source |
||
| (Не показані 7 проміжних версій 3 користувачів) | |||
| Рядок 8: | Рядок 8: | ||
| вага1 = 1 |
| вага1 = 1 |
||
| вартість1 = 50 |
| вартість1 = 50 |
||
| − | | ефект1 = [[ |
+ | | ефект1 = [[Одноручна зброя (Skyrim)|Одноручна зброя]] +1 |
| квест1 = |
| квест1 = |
||
| гра2 = Morrowind |
| гра2 = Morrowind |
||
| Рядок 26: | Рядок 26: | ||
}} |
}} |
||
| − | * наступна книга - |
+ | * наступна книга - Місяць сходу сонця (т. 2) |
== Місцезнаходження == |
== Місцезнаходження == |
||
| Рядок 35: | Рядок 35: | ||
* Замок [[Лейавіну]] - в графських покоях. |
* Замок [[Лейавіну]] - в графських покоях. |
||
* Замок [[Чейдинхолу]] - в графських покоях. |
* Замок [[Чейдинхолу]] - в графських покоях. |
||
| − | * Є нагородою за виконання квесту « |
+ | * Є нагородою за виконання квесту «Мандрівний вчений». |
=== Skyrim === |
=== Skyrim === |
||
* [[Північна сторожова фортеця]] - на полиці барної стійки. |
* [[Північна сторожова фортеця]] - на полиці барної стійки. |
||
| Рядок 61: | Рядок 61: | ||
"Вівек, - сказала вона, і він підняв голову і посміхнувся, дивлячись на її обличчя, що знаходилося за тисячу миль. - У мене було видіння про кінець війни". |
"Вівек, - сказала вона, і він підняв голову і посміхнувся, дивлячись на її обличчя, що знаходилося за тисячу миль. - У мене було видіння про кінець війни". |
||
| − | "Не думаю, що хто-небудь зможе собі уявити кінець війни, адже вона вже триває вісімдесят років, - сказав Вівек посміхнувшись, але тут же став серйозним, він завжди довіряв пророцтвам |
+ | "Не думаю, що хто-небудь зможе собі уявити кінець війни, адже вона вже триває вісімдесят років, - сказав Вівек посміхнувшись, але тут же став серйозним, він завжди довіряв пророцтвам Альмалексії. - Хто переможе? Морровінд або Імперія Сироділа?" |
"Якщо Сота Сила не буде в Морровінді, ми програємо", - відповіла вона. |
"Якщо Сота Сила не буде в Морровінді, ми програємо", - відповіла вона. |
||
| Рядок 76: | Рядок 76: | ||
Потім вона розсміялася над своїм марним актом опору. У неї буде достатньо часу, щоб відновити цей гобелен і зробити ще сотню інших. Імператор заточив її в Замку Джіовез сім років тому, і навряд чи він випустить імператрицю звідси до самої її або його смерті. |
Потім вона розсміялася над своїм марним актом опору. У неї буде достатньо часу, щоб відновити цей гобелен і зробити ще сотню інших. Імператор заточив її в Замку Джіовез сім років тому, і навряд чи він випустить імператрицю звідси до самої її або його смерті. |
||
| − | Зітхнувши, вона смикнула за шнур, щоб покликати свого лицаря Зуука. Він з'явився в дверях в лічені хвилини, в повній уніформі, як і личить Імперському Вартовому. Більшість чоловіків в племені Котрінгі, що |
+ | Зітхнувши, вона смикнула за шнур, щоб покликати свого лицаря Зуука. Він з'явився в дверях в лічені хвилини, в повній уніформі, як і личить Імперському Вартовому. Більшість чоловіків в племені Котрінгі, що знаходилось в Чорноболотті, воліло ходити зовсім без одягу, але Зуук носив одяг, і тому вигідно відрізнявся від інших. Його срібляста, що відбиває світло шкіра була видна тільки на обличчі, шиї і руках. |
"Ваша імператорська величність", - сказав він, вклонившись. |
"Ваша імператорська величність", - сказав він, вклонившись. |
||
| Рядок 98: | Рядок 98: | ||
Як тільки він побачив двох воїнів, що виходять на арену під рев натовпу, імператор Реман III згадав, що дав згоду на цей поєдинок кілька місяців тому, але зовсім забув про це. Одним з воїнів був син потентата, савіри-Чорак, блискучий і слизький, як вугор, що стискає катану і вакізаші в оманливо слабких руках. Іншим бійцем був син імператора Джуйлек в ебонітовій броні, з варварським орочим шоломом на голові, щитом і довгим мечем на боці. |
Як тільки він побачив двох воїнів, що виходять на арену під рев натовпу, імператор Реман III згадав, що дав згоду на цей поєдинок кілька місяців тому, але зовсім забув про це. Одним з воїнів був син потентата, савіри-Чорак, блискучий і слизький, як вугор, що стискає катану і вакізаші в оманливо слабких руках. Іншим бійцем був син імператора Джуйлек в ебонітовій броні, з варварським орочим шоломом на голові, щитом і довгим мечем на боці. |
||
| − | "Це буде захоплююче видовище, - прошипів потентат, у нього на обличчі була широка посмішка. - Я не знаю, чи бачив я такі битви між |
+ | "Це буде захоплююче видовище, - прошипів потентат, у нього на обличчі була широка посмішка. - Я не знаю, чи бачив я такі битви між Сироділом і Акавіром. Зазвичай армія проти армії. Зрештою, ми зможемо з'ясувати, що краще - створювати броню, щоб перемагати зброю, як робите ви, люди, або створювати мечі, щоб перемагати броню, як робимо ми ". |
| − | Ніхто в натовпі, не рахуючи кількох радників з Акавіра і самого потентата, не хотів, щоб |
+ | Ніхто в натовпі, не рахуючи кількох радників з Акавіра і самого потентата, не хотів, щоб Савірен-Чорак виграв, але всі затамували подих, дивлячись на його граціозні рухи. Його мечі, здавалося, були другим хвостом акавірця і становили зі своїм власником єдине ціле. Противага дозволила молодій рептилії згорнутися в клубок і перекотитися в центр кола, де він і зайняв наступальну позицію. Вихід принца справив набагато менше враження на глядачів. |
Коли вони накинулися один на одного, натовп заревів від захоплення. Акавірець був подібний місяцю на орбіті навколо принца, він без зусиль опинявся у нього за плечем, намагаючись завдати удару ззаду, але принц блискавично розгортався в бік противника і блокував удар щитом. Але і його контрудари потрапляли виключно по повітрю, а його супротивник падав на землю і прослизав у нього між ніг, від чого принц спотикався. Нарешті, принц впав на землю з оглушливим гуркотом. |
Коли вони накинулися один на одного, натовп заревів від захоплення. Акавірець був подібний місяцю на орбіті навколо принца, він без зусиль опинявся у нього за плечем, намагаючись завдати удару ззаду, але принц блискавично розгортався в бік противника і блокував удар щитом. Але і його контрудари потрапляли виключно по повітрю, а його супротивник падав на землю і прослизав у нього між ніг, від чого принц спотикався. Нарешті, принц впав на землю з оглушливим гуркотом. |
||
| − | Метал і повітря сплелися воєдино, коли |
+ | Метал і повітря сплелися воєдино, коли Савірен-Чорак почав наносити удар за ударом, а принц як і раніше блокував їх своїм щитом. |
"У нашій культурі немає щитів, - пробурмотів Версідью-Шайе імператору. - Моєму хлопчику це здається дивним, можу собі уявити. У нашій країні, якщо ти не хочеш, щоб тебе вдарили, ти ідеш із шляху". |
"У нашій культурі немає щитів, - пробурмотів Версідью-Шайе імператору. - Моєму хлопчику це здається дивним, можу собі уявити. У нашій країні, якщо ти не хочеш, щоб тебе вдарили, ти ідеш із шляху". |
||
| − | Коли савіри-Чорак нахилився назад, щоб завдати чергову серію ударів, принц раптом ударив його по хвосту, від чого той негайно впав. Він тут же піднявся, але до того часу принц уже встав на ноги. Вони почали кружляти на місці, і займалися цим доти, поки |
+ | Коли савіри-Чорак нахилився назад, щоб завдати чергову серію ударів, принц раптом ударив його по хвосту, від чого той негайно впав. Він тут же піднявся, але до того часу принц уже встав на ноги. Вони почали кружляти на місці, і займалися цим доти, поки Савірен-Чорак не рванув вперед, витягнувши катану. Принц побачив, що збирається зробити його противник, і блокував катану мечем, а вакізаші - щитом. Коротке лезо застрягло в щиті, і савіри-Чорак втратив рівновагу. |
| − | Клинок принца чиркнув по грудях |
+ | Клинок принца чиркнув по грудях акавірця, і несподіваний гострий біль змусив його кинути зброю. Через мить все було скінчено. Савірен-Чорак розпластався в пилюці, а клинок принца перебував біля його горла. |
"Гра закінчена!" - Проголосив імператор, голос якого тут же заглушили оплески. |
"Гра закінчена!" - Проголосив імператор, голос якого тут же заглушили оплески. |
||
| − | Принц усміхнувся і допоміг |
+ | Принц усміхнувся і допоміг Савірен-Чораку встати і дійти до цілителя. Імператор поблажливо поплескав свого потентата по спині, відчуваючи неймовірне полегшення. Коли битва почалася, він і не усвідомив, що майже не сподівався на перемогу сина. |
"Він буде хорошим воїном, - сказав Версідью-Шайе. - І великим імператором". |
"Він буде хорошим воїном, - сказав Версідью-Шайе. - І великим імператором". |
||
| Рядок 135: | Рядок 135: | ||
"Я пухкенька, як і належить бути жінці, - сказала Турала. - Я побачу тебе завтра?" |
"Я пухкенька, як і належить бути жінці, - сказала Турала. - Я побачу тебе завтра?" |
||
| − | "Ні, - сказав герцог. - Завтра мені треба розважати Вівека, а на наступний день приїжджає герцог Ебонхарта. Ти знаєш, я не особливо любив |
+ | "Ні, - сказав герцог. - Завтра мені треба розважати Вівека, а на наступний день приїжджає герцог Ебонхарта. Ти знаєш, я не особливо любив Альмалексію і її методи правління доти, поки вона не поїхала". |
"І зі мною теж саме, - посміхнулася Турала. - Я тобі сподобаюсь тільки, коли піду". |
"І зі мною теж саме, - посміхнулася Турала. - Я тобі сподобаюсь тільки, коли піду". |
||
| Рядок 151: | Рядок 151: | ||
[[ja:2920, vol 01 - Morning Star]] |
[[ja:2920, vol 01 - Morning Star]] |
||
[[pl:2920, Gwiazda Poranna (tom 1)]] |
[[pl:2920, Gwiazda Poranna (tom 1)]] |
||
| − | [[ru:2920, Месяц Утренней звезды (т.1)]] |
+ | [[ru:2920, Месяц Утренней звезды (т. 1)]] |
| + | [[hu:2920. - Hajnalcsillag (I)]] |
||
| + | [[es:2920, Estrella del alba, vol. 1]] |
||
Версія за 21:01, 3 грудня 2015
- наступна книга - Місяць сходу сонця (т. 2)
Місцезнаходження
Morrowind
- Спальні маєтку Венім (Район маєтків в Альд'руні).
- Бал Ісра - в маєтку Індаріс, знаходиться на дорозі між Альд'руном і Маар Ганом.
Oblivion
- Замок Лейавіну - в графських покоях.
- Замок Чейдинхолу - в графських покоях.
- Є нагородою за виконання квесту «?Мандрівний вчений».
Skyrim
- Північна сторожова фортеця - на полиці барної стійки.
- Печера Заблукале Ехо - на вівтарі.
- Морфал - в будинку Йоргена і Ламі, в кошику на бочці біля ліжка.
- На захід від Ущелини розбійника в лігві саблезубів на тілі мисливця.
- Дріфтшейд-Притулок - на столі в кімнаті з уламками Вутрад.
Текст
Місяць Ранкової зірки 2920, книга перша Останній рік Першої ери
Карловак Таунвей
1, місяць Ранкової зірки, рік 2920-й
Морнхолд, Морровінд
Aльмалексія лежала на хутрі в своєму ліжку і марила. Вона не відкривала очі, поки сонячне світло, якє пробилося в кімнату, не осяяло дерев'яні та тілесні кольори її кімнати молочним сяйвом. Було тихо і безтурботно. Затишний вигляд її кімнати разюче відрізнявся від її видінь, повних крові і бенкетів. Деякий час вона просто дивилася в стелю, намагаючись розібратися в своїх видіннях.
У внутрішньому дворі її замку знаходився вируючий ставок, від якого в цей прохолодний зимовий ранок йшла пара. Вона махнула рукою, ставок очистився, і вона побачила обличчя свого коханого, Вівека, який перебував у своєму робочому кабінеті на півночі. Деякий час їй не хотілося нічого йому казати: такий був гарний у своєму червоному вбранні, Вівек писав вірші, він займався цим щоранку.
"Вівек, - сказала вона, і він підняв голову і посміхнувся, дивлячись на її обличчя, що знаходилося за тисячу миль. - У мене було видіння про кінець війни".
"Не думаю, що хто-небудь зможе собі уявити кінець війни, адже вона вже триває вісімдесят років, - сказав Вівек посміхнувшись, але тут же став серйозним, він завжди довіряв пророцтвам Альмалексії. - Хто переможе? Морровінд або Імперія Сироділа?"
"Якщо Сота Сила не буде в Морровінді, ми програємо", - відповіла вона.
"Розвідка доповіла мені, що Імперія збирається напасти з півночі, ранньою весною, найпізніше, на місяць Першого зерна. Ти зможеш відправитися в Артейум і переконати його повернутися?"
"Я виїжджаю сьогодні", - просто відповіла вона.
4, місяць Ранкової зірки, рік 2920-й Гідеон, Чорноболоття
Імператриця мірила кроками свою камеру. Зима давала їй масу марної енергії, влітку вона, швидше за все, буде сидіти біля вікна і дякувати богам за кожен подих затхлого вітру з боліт. В іншому кутку кімнати лежав незакінчений гобелен, на якому був зображений танець в Імперському палаці. Їй здалося, що гобелен знущається над нею. Вона зняла його з рами, порвала на шматочки і розкидала по всій кімнаті.
Потім вона розсміялася над своїм марним актом опору. У неї буде достатньо часу, щоб відновити цей гобелен і зробити ще сотню інших. Імператор заточив її в Замку Джіовез сім років тому, і навряд чи він випустить імператрицю звідси до самої її або його смерті.
Зітхнувши, вона смикнула за шнур, щоб покликати свого лицаря Зуука. Він з'явився в дверях в лічені хвилини, в повній уніформі, як і личить Імперському Вартовому. Більшість чоловіків в племені Котрінгі, що знаходилось в Чорноболотті, воліло ходити зовсім без одягу, але Зуук носив одяг, і тому вигідно відрізнявся від інших. Його срібляста, що відбиває світло шкіра була видна тільки на обличчі, шиї і руках.
"Ваша імператорська величність", - сказав він, вклонившись.
"Зуук, - сказала імператриця Тавія. - Мені нудно. Давай сьогодні обговоримо з тобою способи вбивства мого чоловіка".
14, місяць Ранкової зірки, рік 2920-й
Імперське Місто, Сіроділ
Дзвін, що проголошує молитву Південного Вітру, пронісся луною по широких бульварах і садах Імперського Міста, скликаючи всіх до храмів. Імператор Реман III завжди відвідував служби в Храмі Єдиного, а його син і спадкоємець принц Джуйлек, навпаки, вважав політично вірним в кожне релігійне свято відправлятися в різні храми. Цього року він вибрав собор Милості Мари.
Служби собору Милості були на щастя короткими, але імператор міг повернутися в палац тільки в другій половині дня. До того часу воїни на арені вже з нетерпінням чекали початку церемонії. Натовп зменшив свій запал, коли потентат Версідью-Шайе викликав на арену трупу акробатів-каджитів.
"Ваша релігія куди більш зручна, ніж моя, - сказав імператор своєму потентату, ніби вибачаючись. - Яка гра буде сьогодні першою?"
"Битва один на один між двома умілими воїнами, - сказав потентат, його луската шкіра виблискувала на сонці, коли він вставав. - Озброєними у відповідності зі своїми традиціями".
"Звучить добре, - сказав імператор і заплескав у долоні. - Шлях змагання почнеться!"
Як тільки він побачив двох воїнів, що виходять на арену під рев натовпу, імператор Реман III згадав, що дав згоду на цей поєдинок кілька місяців тому, але зовсім забув про це. Одним з воїнів був син потентата, савіри-Чорак, блискучий і слизький, як вугор, що стискає катану і вакізаші в оманливо слабких руках. Іншим бійцем був син імператора Джуйлек в ебонітовій броні, з варварським орочим шоломом на голові, щитом і довгим мечем на боці.
"Це буде захоплююче видовище, - прошипів потентат, у нього на обличчі була широка посмішка. - Я не знаю, чи бачив я такі битви між Сироділом і Акавіром. Зазвичай армія проти армії. Зрештою, ми зможемо з'ясувати, що краще - створювати броню, щоб перемагати зброю, як робите ви, люди, або створювати мечі, щоб перемагати броню, як робимо ми ".
Ніхто в натовпі, не рахуючи кількох радників з Акавіра і самого потентата, не хотів, щоб Савірен-Чорак виграв, але всі затамували подих, дивлячись на його граціозні рухи. Його мечі, здавалося, були другим хвостом акавірця і становили зі своїм власником єдине ціле. Противага дозволила молодій рептилії згорнутися в клубок і перекотитися в центр кола, де він і зайняв наступальну позицію. Вихід принца справив набагато менше враження на глядачів.
Коли вони накинулися один на одного, натовп заревів від захоплення. Акавірець був подібний місяцю на орбіті навколо принца, він без зусиль опинявся у нього за плечем, намагаючись завдати удару ззаду, але принц блискавично розгортався в бік противника і блокував удар щитом. Але і його контрудари потрапляли виключно по повітрю, а його супротивник падав на землю і прослизав у нього між ніг, від чого принц спотикався. Нарешті, принц впав на землю з оглушливим гуркотом.
Метал і повітря сплелися воєдино, коли Савірен-Чорак почав наносити удар за ударом, а принц як і раніше блокував їх своїм щитом.
"У нашій культурі немає щитів, - пробурмотів Версідью-Шайе імператору. - Моєму хлопчику це здається дивним, можу собі уявити. У нашій країні, якщо ти не хочеш, щоб тебе вдарили, ти ідеш із шляху".
Коли савіри-Чорак нахилився назад, щоб завдати чергову серію ударів, принц раптом ударив його по хвосту, від чого той негайно впав. Він тут же піднявся, але до того часу принц уже встав на ноги. Вони почали кружляти на місці, і займалися цим доти, поки Савірен-Чорак не рванув вперед, витягнувши катану. Принц побачив, що збирається зробити його противник, і блокував катану мечем, а вакізаші - щитом. Коротке лезо застрягло в щиті, і савіри-Чорак втратив рівновагу.
Клинок принца чиркнув по грудях акавірця, і несподіваний гострий біль змусив його кинути зброю. Через мить все було скінчено. Савірен-Чорак розпластався в пилюці, а клинок принца перебував біля його горла.
"Гра закінчена!" - Проголосив імператор, голос якого тут же заглушили оплески.
Принц усміхнувся і допоміг Савірен-Чораку встати і дійти до цілителя. Імператор поблажливо поплескав свого потентата по спині, відчуваючи неймовірне полегшення. Коли битва почалася, він і не усвідомив, що майже не сподівався на перемогу сина.
"Він буде хорошим воїном, - сказав Версідью-Шайе. - І великим імператором".
"Пам'ятай про одне, - розсміявся імператор. - У акавірців багато красивих рухів, але якщо хоч один наш удар досягне мети, вам прийде кінець".
"Ох, я запам'ятаю це", - закивав потентат.
Реман думав про цей коментар весь час, поки тривали гри, і чомусь не міг повною мірою насолодитися власною дотепністю. Чи міг потентат виявитися ще одним ворогом, таким же, як імператриця? На це варто звернути увагу.
21, місяць Ранкової зірки, рік 2920-й Морнхолд, Морровінд
"Чому ти не носиш зелене плаття, яке я тобі подарував?" - Запитав герцог Морнхолда, дивлячись, як одягається молода жінка.
"Воно мені не підходить, - посміхнулася Турала. - До того ж, я люблю червоний колір, ти ж знаєш".
"Воно тобі не підходить, тому що ти товстієш", - засміявся герцог, поваливши її на ліжко і покриваючи поцілунками її груди і живіт. Вона теж розсміялася, але потім встала і натягнула своє червоне плаття.
"Я пухкенька, як і належить бути жінці, - сказала Турала. - Я побачу тебе завтра?"
"Ні, - сказав герцог. - Завтра мені треба розважати Вівека, а на наступний день приїжджає герцог Ебонхарта. Ти знаєш, я не особливо любив Альмалексію і її методи правління доти, поки вона не поїхала".
"І зі мною теж саме, - посміхнулася Турала. - Я тобі сподобаюсь тільки, коли піду".
"Це неправда, - пирхнув герцог. - Ти і зараз мені дуже подобаєшся".
Турала дозволила герцогу один поцілунок на прощання і вислизнула за двері. Вона продовжувала думати про його слова. Чи буде герцог її любити, коли дізнається, що вона товстішає тому, що носить його дитину? Чи буде він її любити так, що йому захочеться одружитися з нею?
Рік триває, настає місяць Сходу сонця.