36 Уроків Вівека, Проповідь 4 (ориг. 36 Lessons of Vivec, Sermon 4) — підручник у грі The Elder Scrolls III: Morrowind.
- Попередній том: «36 Уроків Вівека, Проповідь 3».
- Наступний том: «36 Уроків Вівека, Проповідь 5».
Де шукати[]
- Вівек, таємна бібліотека Залу Справедливості — другий стелаж біля західної стіни, середня полиця.
- Рамімілк, святилище — найвіддаленіша кімната, на столі в кутку.
- Хануд, вежа — стелаж на самому верхньому поверху під куполом.
- Іноді в якості випадкової знахідки в контейнерах при зачистці підземель.
Текст[]
Симулякр нетчіменської дружини, що ніс у собі яйце Вівека, вернувся шукати землі Індорілів. По дорозі ще більше духів з'явилося перед ним, аби навчити його сина-доньку, майбутнього славного невидимого воїна-поета Вварденфеллу, Вівека.
Показалась трупа духів, відомих як Лобісти Гільдії Збігів. Вівек негайно зрозумів, в чому виклик, і сказав:
— Популярне розуміння Бога вбиває випадковість.
Ватажок Лобістів, чиє ім'я забуте, спробував захистити існування концепту. Він сказав:
— Дещо магічне може бути в тому моменті, коли ми одночасно щось мовимо.
Вівек знав, що аби зберегти свою божественність, повинен він надати сильний аргумент проти удачі. І він сказав:
— А хіба не є раптове розкриття відповідних умов і неподібних елементів, які зливаються в момент випадковості, одними з передумов того, що є, по суті, випадковістю? Синхронність походить від багаторазових збігів на найнижчому рівні. Подальше ж дослідження виявляє, що саме абсолютна сила великої кількості збігів приводить спостерігача до думки, нібито синхронність керується чимось більшим, ніж шанс. Внаслідок цього, синхронність девальвує концепт випадковості, навіть при тому, що вона є симптоматичним знаком, який виносить її на світло.
Таким чином на землях велотів була знищена випадковість.
Потім перед симулякром нетчіменської дружини постала Стара Кість і сказала:
— Якщо судилося тобі народитися правлячим королем світу, мусиш ти заплутати його новими словами. Змусь-но мене замислитись!
— Добре, — відповів Вівек. — Давайте я розповім вам про світ, який ділю з тайною і любов'ю. Хто її столиця? Чи проходили ви мальовничим шляхом вздовж її камеї? Я — так, легко і таємно, без свічок, бо належать вони невірній стороні, й пробігався рукою по краю тіні, зітканої зі ста і трьох розділів теплоти, але не залишив жодних доказів.
Після цих слів Стара Кість склалася у себе двадцять разів, поки не стала подібна до молока, котре Вівек випив, ставши правлячим королем світу.
Нарешті, з'явився Канцлер Великоточності, який ідеальним був з будь-якого боку. Вівек негайно зрозумів виклик і сказав:
— Безсумнівність залиште схоластам з їхніми коробками-загадками, і дівчатам у білому гламурі, котрі із часом самі починають її плекати. Я ж — лист, написаний у невпевненості.
Канцлер вклонився і водночас посміхнувся п'ятдесятьма різними і досконалими способами. Він витягнув з-під мантії астролябію всесвіту, розламав її надвоє, і вручив обидві половинки яйцеобразу Вівека.
Вівек розсміявся і сказав:
— Так, знаю. Рабська праця почуттів настільки ж егоїстична, як і полярний лід, і погіршується, коли енергії витрачаються на життя, яке інші вважають щасливим. Аби бути правлячим королем, мені доведеться вистраждати багато того, що вистраждати не можна, а також зважити речі, невимірні навіть за допомогою астролябії чи компаса.
І кінець словам цим — АЛЬМСІВІ.