36 Уроків Вівека, Проповідь 9 (ориг. 36 Lessons of Vivec, Sermon 9) — книга у грі The Elder Scrolls III: Morrowind.
- Попередній том: «36 Уроків Вівека, Проповідь 8».
- Наступний том: «36 Уроків Вівека, Проповідь 10».
Де шукати[]
- Альд'рун, храм — на стелажі за пюпітром у головній залі.
- Молаг Мар, храм — на полиці в першій кімнаті вниз по сходах.
- Іноді в якості випадкової знахідки в контейнерах підземель.
Текст[]
І почалася війна з північним народом, під час якої Вівек привів Гортатора до швидкого та хитрого союзу із двемерами. Найвеличніші демони-ватажки крижаного заходу перелічені нижче, і було їх п'ятеро, порочне число.
ХОАҐА, Багняна Паща, котрий виглядав як великий бородатий король, володів силами Командування та дихання землею. На полях битв цього демона часто бачили з краю, де він жадібно їв ґрунт. Коли його воїни гинули, Хоаґа наповнював їхні тіла землею, і вони знову йшли у бій, хоча і повільніше. Було у нього таємне ім'я, Фен'я, і знищив він сімнадцять кімерійських поселень і дві двемерські фортеці, допоки не звернув назад.
ЧЕМУА, Блукаючий Голод, котрий виглядав як кінний воїн у шоломі, володів силами Ревучого Серця та хворого неба. Він ізжер кімерійського героя, Дреза Кізумет-е, і відіслав його дух назад до Гортатора як асасина. Іноді його називали Першим Моровиком, бо Чемуа вмів насилати хмарам шлункові болі й перетворювати дощ Велота на жовч. Він знищив шість кімерійських поселень, до того як був убитий Вівеком і Гортатором.
БХАГ, Двомовний, котрий виглядав як великий бородатий король, володів силами Поручительства та Зміни Форми. Військо його було числом невелике, проте скажено воно котилося західними землями, вбиваючи багатьох велотських слідопитів та мисливців. Він пав у суперечці з Вівеком, бо тільки воїн-поет розумів двоїсту мову півничанина, хоча АЛЬМСІВІ й залишались невидимі під час суперечки.
БАРФОК, Діва Рівнин, котра виглядала як крилата людина зі списом, оздобленим слиною, володіла силою Розв'язки Подій. Усі битви, в котрих брала участь Барфок, завжди закінчувалися її перемогою, тому що вона співом могла змінювати прийдешнє. Чотири кімерійські поселення і дві двемерські фортеці були знищені її волею. Вівеку довелось заткнути їй рота його молочним пальцем, аби співом своїм вона не перетворила Велот на руїни.
ІСМІР, Північний Дракон, що завжди виглядав як великий бородатий король, володів силами незлічимими й відлунюючими. Він був похмурим, і темним, і наймовчазнішим з-поміж загарбницьких вождів, однак по його слову поселення злітали та падали в море. Гортатор бився з ним неозброєний, рукою хапаючи Драконячі крики, допоки з Ісмірового горла не хлинула кров. Ці реви були віддані Вівеку, аби той оправив ними ебонітову раму для прослуховування, яку воїн-поет помістив на обличчя і вуха Ісміра, від чого той збожеволів і втік.
— Наступ і відступ призводять до коловороту усього сущого. Те, що далі скажу я, неприємно записувати: ХЕРМА-МОРА-АЛЬТАДУН! АЕ АЛЬТАДУН!
І кінець словам цим — АЛЬМСІВІ.